Тиждень майже закінчився. Всі приємні і теплі слова сказані, відкритки та стіннівки вручені... 
І знову п'ятниця... Не лякайтесь, не 13-е, а, УРА, Перше квітня!!!!!!! З самого ранку "ламала голову", як надурити 1-А. Тільки згаяла час. Розвели мене ВОНИ! Летіла з аптечкою рятувати ніс Марка, який ніби-то стікав кров'ю, а виявилось... посміялись мої дітки зі "старенької вчительки". А далі, ніби то звичайний робочий день, якщо не зважати на те, що мені періодично доводилось знімати різні, як на мене, образливі записочки зі спин своїх дітей. Не плутайте жарти з банальним обзиванням! Але, в той час, як чергові вчителі ганяли старшокласників по їх злачним місцям, мої маленькі "спортсмени" тішили око з вікна 302-го кабінету спокійною грою у волейбол (Зверніть увагу, Андрію Романовичу!)
Апогеєм дня став урок математики, на якому виявилось, що ніхто не вміє множити в стовпчик натуральні числа. Як наслідок, вісім номерів на домашнє завдання і трагічне ридання, що стояло в класі після 6-го уроку. Тримайтесь, мої хороші, я в вас вірю! Ви це подолаєте!
Фу, нарешті я вдома. Скривавлені ноги після нових, вперше взутих мештів палають; обміркомую події дня, і раптом мій Ромчик, повернувшись зі Львова додому,з квітами на порозі, привітав з минувшим на тижні днем народження. Приємно ДУЖЕ! А попереду ВИХІДНІ!!!!